вторник, 18 октября 2011 г.

ТРЕНIНГ АДАПТАЦІЇ ПЕРШОКУРСНИКIВ ДО УМОВ НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ ЗАКЛАДI ОСВIТИ.



(включення до соцiально-психологiчного простору органiзації)
Метою тренiнгу є сприяння психологiчнiй адаптацiї першокурсникiв до умов навчання, зокрема корекцiя хибних очiкувань i типових iлюзiй щодо навчання; пiдвищення мотивацй навчання;  знаходження оптимальних моделей поведiнки в студентському середовищi;  добiр оптимальної стратегiї навчання.
Треба зазначити, що запропонована програма тренiнгу не забезпечує  стопроцентної адаптацiї.  Вона лише сприяє цьому процесу, посилює його динамiку за рахунок переведення даного процесу на актуалiзований, усвiдомлюваний рiвень.  Результатом проведения тренiнгу не завжди є досягнення всiх перелiчених вище цiлей і тодi вдається досягнути лише однiєї-двох цiлей, але й це вже є корисним.
Часовi параметри проведення тренінгу.
Даний тренiнг варто проводити зi студентами першого курсу — з жовтня по травень. Не рекомендується проводити цей тренiнг у вереснi: протягом цього мiсяця першокурсник здебiльшого ще перебуває у  станi ейфорії  i поки що не усвiдомлює тих психологічних проблем,  з якими йому доведеться мати справу.
Загалом, необхiдно враховувати: тренiнг є найефективнiшим  коли проблема актуалiзована, усвiдомлена i в учасникiв тренiнгу є готовнiсть активно працювати над пошуком нових  кращих моделей  поведiнки. Слiд зазначити, що нерiдко така актуалiзацiя відбувається тільки  лише пiсля першої сесії, коли першокурсннк переконується в хибностi своїх очiкуванъ (а iнколи і пiсля перших двох сесiй).
Тривалiсть тренiнгу: .5 сеансiв по 2 години. Тривалiсть кожного сеансу може дещо змiнюватися залежно вiд  зацiкавленостi учасникiв та актуалiзованостi у них проблеми адаптації.
Контингент  учасникiв тренiнгу — студенти перших курсiв технікуму, декілька студентів - старшокурсників.
1 СЕАНС
Мета першого сеансу — виявити в учасникiв тренiнгу типовi для першокурсникiв очiкування, ілюзії, переживання i складнощi, пов’язанi з процесом адаптацi до умов навчання  у технікумі.
1. Знайомство
Ведучий: Ми зiбралися, щоб вiдверто поговорити про деякi проблеми студентiв першого курсу i про те, як цi проблеми вирiшити. Спочатку нам необхiдно домовитися про деякi правила нашого спiлкування.  Насамперед, давайте домовимося: нiхто з нас не буде розповiдати iншим людям про те, що вiдбувалося тут, в цьому кабiнетi,  в цьому колi. Чи зможете ви дотриматися цього правила?
Ведучий запитує всiх по черзi. Тренiнг продовжується лише то дi, коли всi члени групи прийняли рiшення дотримуватися правила конфiденційностi.
Ведучий: Давайте спробуємо бути вiдвертими, лише тодi ми зможемо допомогти одне одному. Повiрте, у багатьох з нас досить подiбнi проблеми!  Разом вирiшувати  їх буде простiше!  Давайте спочатку познайомимося.
Вправа “Асоцiацiя на самого себе”
Кожному учаснику пропонується назвати своє iм’я i дати двi асоцiацiї на самого себе: перша - Я такий, яким я є зараз; друга — такий, яким Я був рiк тому. Асоцiювати себе бажано з явищами природи — погодою, порою року, часом доби тощо.

Дана вправа дозволяє першокурснику, по-перше, дати про себе iнформацiю в стислiй формi; по-друге, вiдрефлексувати наявнiсть (або вiдсутнiсть) особистiсних змiн, якi вiдбулися протягом останнього року. Ведучий, вiдповiдно, отримує можливiсть дiагностувати актуалiзованiсть проблеми адаптації та iнших особистiсних проблем.
2. Дiагностика адаптацiйних проблем.
Згiдно з опитуваннями та психодiагностичними обстеженнями, типовими адаптацiйними проблемами є:
       1) хибнi, неадекватнi очiкування та iлюзii щодо навчання;
       2) “зовнiшня” мотивацiя навчання (наприклад, нанчання “для батькiв”),     невизначенiсть життевих планiв i цiлей;
       З) необiзнанiсть з поведiнковими нормами i стандартами, прийнятими в студентському середовищi;
       4) невизначенiсть  власно стратегiї навчання.
Але незважаючи на те, що всi цi проблеми є типовими і  зустрiчаються з року в рiк, бажано виявити їх наявнiсть серед конкретних учасникiв тренiнгу адже, по-перше, рiвень вираженостi i особистiсна специфiка даних проблем завжди є рiзними, по-друге, при виявленнi проблеми вона актуалiзується для самого дiагностованого, що сприяє ефективностi тренiнгової роботи.
дiагностична фаза тренiнгу проводиться у формi бесiди.
    Ведучий задає такi запитання:
    1. Скажiть, будь ласка, якими були Вашi першi враження вiд технікуму i вiд навчання в ньому?
    2. 3 якими проблемами Ви вже зустрiлися?
    З. Якi враження у Вас були пiсля перших семiнарiв?
    4. Що дасть Вам, на Вашу думку, навчання в технікумі?
    5. Яким Ви уявляєте собi студентське життя?
 Ведучий опитує всiх послiдовно по колу, починаючи з себе, далi - першокурсникiв. досвiд проведення таких тренiнгiв свiдчить: якщо почати опитування з першокурсникiв, то їхнi вiдповiдi характеризуються закритiстю i лаконiзмом. Коли ж вони є свiдками невимушеної поведiнки і вашої вiдвертостi, то мимоволi наслiдують вам.
З. Робота з адаптацiйними проблемами рацiонального характеру.
Як правило, на даному етапi виявляються проблеми рацiонального порядку, пов’язанi зi звичайною необiзнанiстю вчорашнього школяра щодо системи нанчання у вищому навчальному закладi.
Тому найефективнiшим прийомом на даном етапi є вiдвертi розповiдi старшокурсникiв про цю систему (з  їхньої  точки зору).  Iх розповiдi стосуються таких питань:
• для чого потрiбнi лекції?
• як слухати і як використовувати лекцiйнй матерiал?
• як краще поводитися на семiнарах і як готуватися до них?
• як краще конспектувати навчальний матерiал?
• що таке сесiя і як пiдiйти  до неї  “озброєним”?
Приклади того, що і як можуть розповiсти в таких ситуацiях старшокурсники,  можна    підготувати заздалегідь.
Робота спрямована не тiльки на iнформування першокурсника про специфiку лекцiйних та семiнарських занять, а й на знаходження особистiсних сенсiв у тих формах нанчання, якi пропонує  вищий навчальний заклад. Власне, саме це і вiдбувається через розповiдi старшокурсникiв, якi бачать систему навчання крiзь власнi особистiснi сенси. Подiбна iнформацiя значно краще сприймається першокурсниками вiд студентiв пiд час неформального спiлкування, нiж вiд викладачiв і кураторiв у ходi регламентованого спiлкування.
Оскiльки цi розповiдi мають бути спонтанними, то до них є лише одна вимога: головний дiючий персонаж (колишнiй першокурсник)  повинен не виглядати суперменом, а навпаки, потрапляти в скрутне становище, переживати чималi складнощi, але згодом долати їх.
II СЕАНС
Стратегiя успiшного навчання.
1. Бесiда.
Основна проблема, яка втiлює на даному етапi адаптації  стратегiю успiшного навчання і яку можна актуалізувати в процесi бесiди, це пiдготовка до семiнарiв i вiдповiдей на семінарі.  Якщо першокурсники проявляють пасивнiсть, то про цю проблему розповiдає старший студент.
Типовий варiант даної проблеми є таким:
Студент сумлiнно готувався до кожного семiнару,  але не наважувався пiдняти руку. Коли ж нарешті його викликає  до вiдповiдi викладач, то він відчуває розгубленiсть, невпевненiсть в своїх знаннях і дає досить плутану неструктуровану вiдповідь. Якщо викладач при цьому задає  ще якiсь додаткові запитання,  то вiн взагалi замовкає.
Якшо першокурсники  вважають цю проблему актуальною  для себе,  ведучий пропонує вправи.
2. Дискусія: “Розблокуй iнформацiйний потік”.
Учасникам тренінгу пропонується поміркувати, як часто вони блокують свої думки, спонтанні міркування тощо. Ведучий приводить приклад: одному студенту приснився сон, що викладач викликає його на семінарі і він не може сказати ні слова. Тоді викладач викликає сусіда по парті і той дає повну відповідь. Але звідки студент, якому сниться сон, знає повну відповідь? Він просто блокує ту інформацію, якою володіє.
Вправа: „Виступ без підготовки”.
Обладнання: пісочний годинник, фрейм.
Кожному учаснику тренiнгу пропонується обрати бадь-кого із присутнiх i експромтом задати йому тему доповіді (Тема має звучати лаконiчно, наприклад: „Снiг”, “Розум”, “Радiохвиля” тощо). Обраний повинен виступити з 2-хвилинною доповiддю по запропонованiй темi без пiдготовки.  Виступаючий може користуватися тiльки фреймом, хоча внесення змiн в його структуру є допустимим. Ведучий наголошує, що для успiшного виступу зовсiм не обов’язково дуже глибоко розбиратися в предметi, достатньо дотримуватися структури виступу і говорити вiльно.
Цю вправу можна вiдпрацьовувати в три етапи. Ведучий послiдовно добивається таких результатiв:
1) щоб той, хто має виступити, отримавши несподiвану тему, не вiдчував розгубленостi, не мовчав, а говорив  хоча б щось;
2) щоб вiн говорив  зв’язно і осмислено, дотримуючись структури   виступу;
З) щоб вiн, крiм того,  говорив  вiльно і щиро (що зумовлює ефект переконливостi).


Фрейм:

ВИЗНАЧЕННЯ — видо-родова приналежнiсть предмета, явища, події;
ЗОВНІШНІЙ  ВИГЛЯД  предмета або характернi ознаки подiї, явища;
СТРУКТУРА предмета або явища;
СЕРЕДОВИЩЕ — типовi умови, в яких зустрiчається дане явище;
ОБМІН — характер обмiну з середовищем;
ВИКОРИСТАННЯ — можливi способи застосування предмета чи явища;
 ПОХОДЖЕННЯ — генез предмета або явища;
 ПЕРСПЕКТИВИ — прогноз на майбутнє.

III СЕАНС
Тренiнг поведiнки:
засвоєння норм студентського середовища.
Ведучий коротко пояснює, що студентське спiлкування багато в чому вiдрiзняється вiд спiлкувания школярiв, i пропонує провести вправи:
Вправа „Як стати своїм”
Учасникам тренінгу пропонується ситуацiя, коли студент нiкого не знає з членiв своєї академiчної групи, але хоче познайомитися з ними  увiйти в контакт.  Для цього йому  необхідно сказати кiлька фраз, щоб на нього звернули увагу, сприйняли  як “свого”.
Програється кiлька варiантiв такого знайомства, пiсля чого проводиться обговорення. Роль старшокурсникiв — надання зворотного зв’язку в процесi пошуку оптимальної моделi поведiнки (адекватної нормам студентського середовища).
Вправа „Перехоплення iнiцiативи
Пропонується ситуацiя неформального спiлкування-конкуренцi серед студентiв. Умови ситуацiї є такими: кожному студенту хочеться привернути увагу до себе, розповiсти щось цiкаве і значуще для iнших,  Завдання полягає в тому, щоб вдало перехопити iнiцiативу у попереднього мовця, при цьому не образивши його, не поводячись грубо чи агресивно, але з перших своїх слiв привернути увагу і зацiкавити присутнiх.  В ролi того, хто перехоплює  iнiцiативу, виступають по черзi всi учасники тренiнгу. Старшокурсники одночасно грають роль експертiв i трансляторiв певних усталених зразкiв поведiнки у студентському середовищi.
Вправа “Незалежна поведiнка”
Дана  вправа спрямована на тренувания поведiнки, незалежно вiд поведiнки академгрупи, здатностi самостiйно приймати рiшення в ситуації  тиску з боку групи.
Ведучий пропонує вiдтворити таку типову проблемну ситуацiю: студентська академгрупа проявляє негативне ставлення до активностi в навчаннi окремого студента.  Пiсля його успiшної  вiдповiдi на семiнарi деякi члени групи проявляють це:
 1) невербально;
 2) в iронiчних запитаннях (“Чого ж ти так рвешся, ти у нас найрозумнiший?”);
З) в звинуваченнях і загрозах  (“Ти хочеш, щоб ми виглядали дурнями?  Почекай, зробимо тобi  бойкот”).
Першокурсник повинен дати впевнену, але не агресивну вiдповiдь негативно налаштованiй групi. Якщо виникають складнощi, вiн може обрати собi “двiйника” (наприклад, старшокурсника), який буде вербально або невербально доповнювати його вiдповiдь.
Ведучий запитує учасникiв тренiнгу, з якими ще типовими складними ситуацiями вони зустрiчалися; далi вiдбувається рольове розiгрування цих ситуацiй.
ІV СЕАНС
Освоєння соцiально-психологiчногопростору технікуму.
Освоєння соцiально-психологiчного простору  навчального закладу  може вiдбуватися за допомогою тренiнгу дiлового спiлкування, який i має  мiсце протягом цього сеансу.
На  початку сеансу з’ясовується, якi саме кабiнети студенту доводиться час вiд часу вiдвiдувати i де у нього найчастiше виникають внутрiшнi, психологiчнi складнощi. Найчастiше називають:
1) кабінети завідуючих відділеннями;
2) бухгалтерiю;
З) бiблiотеку;
4) препараторські тощо.
Деякi першокурсники нерiдко стверджують, що мають страх не тiльки перед розмовою з посадовою особою, а й навiть бояться вiдкрити вiдповiднi дверi. Щоб подолати страх, пропонується вправа.
Вправа  “Подолання страху спiлкування з керiвництвом”
Ведучий: “Розслабтеся, заплющiть очi. Подумки уявiть себе бiля дверей кабiнету, до якого ви зазвичай боїтеся  заходити. Тепер глибоко зiтхнiть. . . і уявiть, що все це вiдбувається не насправдi, а начебто у грi.  Кабiнет,  великий стiл — це лише декорації на сценi.  Керiвник — актор, який грає певну роль. Вiн грiзно дивиться на Вас?  Але в глибинi душi вiн цiлком Вас розумiє.  Вiн демонструє  Вам свою байдужiсть?  Насправдi вiн думає про Вас. Ви спокiйнi i впевненi. Ви переконуєте його,  вiдстоюєте свою позицiю,  але внутрiшньо абсолютно спокiйнi.  Ви вiдчуваєте повний внутрiшнiй спокiй і  стабiльнiсть. У Вас навiть з’являється iнтерес до цієї  гри, вона захоплює Вас,  Ви отримуєте вiд неї  задоволення.  Нiщо не може порушити Ваш внутрiшнiй спокiй.  Виграш не самоцiль, Вам цiкаво грати у цю гру. Грайте з насолодою.”
Вправа “У кабiнеті  завідуючого відділенням
Учасникам тренiнгу задається така ситуацiя:
кожному по черзi доведеться прохати ту  чи iншу посадову особу (заступника директора, завідуючого відділенням, головного бухгалтера тощо) пiдписати заяву (на матерiальну допомогу, вiльне вiдвiдування занять тощо). Наперед вiдомо, що керiвник вiдмовить. Успiшним вважасться таке виконання вправи, коли учасник тренiнгу:
1) дотримується норм  дiлового спiлкування, відповідної  дистанцiї та iєрархiї;
2) викладає суть справи стисло i зрозумiло, супроводжуючи її вагомими аргументами;
3) говорить без зайвих емоцiй, але і не  механiчно”;
4) якомога тривалiший час зберiгає не тiльки зовнiшнiй, а  й внутрiшнiй спокiй.
Рольова дискусiя “У бiблiотецi”
Дана вправа спрямована на вiдпрацюванвя навичок дiлового спiлкування, насамперед спiлкування студентiв з персоналом бiблiотеки (пiд час якого, , виникає  чимало проблем).
Учасникам тренiнгу роздаються рольовi інструкції  написанi на картках.


1
“Ви — завiдувач вiддiлу абонемента технікумівської  бiблiотеки. Студентка А. уже втретє поспiль вчасно не повернула Вам пiдручник з iсторії, який саме зараз часто запитують. Цього разу вона зателефонувала Вам до вiддiлу абонемента i, пославшись на серйозну хворобу, попрохала вiдтермiнувати повернення книги. Тепер Ви зайшли у справах до аудиторії і раптом бачите — ось тобi й маєш! — саме цю дiвчину, яка сидить за столом з якимось хлопцем i весело перешiптується з ним.  Ви пiдходите i кажете:
2
“Ви — бiблiотекар читального залу. Вашу увагу привернула розмова на пiдвищених тонах, що вiдбувається мiж студенткою та завiдувачем вiддiлу. Вас обурює як те, що люди голосно розмовляють у читальному залi,  так i те, що студентка сперечається з керiвником вiддiлу. Ви пiходите i кажете ...“
3
“Ви — студентка першого курсу. Нещодавно з Вами трапилася неприємнiсть: Ви загубили бiблiотечну книгу (пiдручник з iсторii). Вам дозволили вiдтермiнувати її повернення, але не надовго. Тому Ви, будучи в читальному залi, вирiшили пiдiйти  до свого одногрупника, приємного хлопця, у якого Ви колись бачили саме такий пiдручник.  Щойно Ви встигли запитати його, де можна придбати цю книгу, як вiдразу ж до Вас пiдiйшла завiдувач вiддiлу i почала висловлювати претензii. Ви вiдповiли їй ...“
4
“Ви — студент першого курсу. Ви завжди доволi серйозно готуєтесь до семiнарських занять. На Вас покладають великi сподiвання Вашi батьки — досить вiдомi та авторитетнi у своєму професiйному середовищi люди. Сьогоднi Ви,  як завжди, завiтали до читального залу попрацювати, але за Ваш стiл сiла одногрупниця i почала про щось запитувати, потiм пiдiйшла ще якась жіночка... Ви кажете:
5
“Ви — студентка другого курсу. У Вас завтра контролька робота з iсторii, i Вам термiново потрiбен пiдручник. Ви звернулися до бiблiотеки i — уже вкотре!  почули вiдповiдь, що всi пiдручкики виданi. У Вас виникли сумнiви,  чи це правда, адже Ви звертаєтеся уже не вперше. Ви хотiли поговорити з завiдувачем ,  але її саме зараз немає  на своєму робочому мiсціi. Ви виходите з читального залу i раптом її бачите. Ви пiдходите до неї i кажете:
б
“Ви — студентка 4 курсу. У Вас зараз має бути дуже важливий семiнар, де Вам доведеться вiдповiдати. Є кiлька хвилин (доки триває перерва),  щоб прочитати  в читальному залi потрiбний Вам роздiл книги. Але Вам заважає читати група студентiв та працiвникiв бібліотеки, які починають з’ясовувати стосунки з незрозуміло якого приводу. Ви кажете їм ...“
Після взаємодії, зумовленої рольовими інструкціями, відбувається обговорення, надання зворотного зв’язку і пошук  оптимальних моделей  поведінки для кожного персонажа.

V СЕАНС
Мотивацiйний поштовх
Підвищення мотивації навчання пов’язане з актуалізацією  життєвих планiв,  мрiями щодо самореалiзації.
Групова дискусiя
„Чи можна силою думки формувати життєвi події?
Ведучий пропонує для обговорення таку точку  зору:
Люди часто забороняють собі мріяти про „велике”. Виявляється, це помилка: таким шляхом ми розмiнюєм свої душевнi сили на дрiбницi.
Наприклад, зараз Ви ще не маете вищої  освiти  i думаєте:  Мені  б отримати диплом, а далi будемо бачити. Але, отримавши диплом, розумiєте, що Вам  цього мало, потрiбне ще гарне мiсце роботи i тiльки тепер Ви бачите, що пропустили кiлька можливостей непоганого працевлаштування,  якi перед Вами промайнули ще пiд час навчання. А чому? Тому, що з самого початку не наважилися мрiяти і  про роботу також.
Так ось: людина, яка  просить у життя по мiнiмуму, програє в часi, витратах енергії,  досягненнях.  Виграє той, хто одразу “просить” по максимуму!  Звiдси висновок: мрiючи, проси у життя по максимуму.
Вправа  „Моя майбутня  самореалiзація”
Ведучий: Уявiть, будь ласка, що протягом на ступних 10—15 рокiв Ваше життя здiйснюватиметься у повнiй вiдповiдностi з найкращими побажаннями i очiкуваннями. Тепер уявiть самого себе через 10 рокiв. А зараз подумки дайте вiдповiдь на мої запитання:
• скiльки Вам рокiв?
• як Ви виглядаєте зовнi?
• де i ким Ви працюєте?
• що Ви являєте собою як професiонал? Що конкретно Ви вмiєте, можете робити; яку роль Ви вiдiграєте в тiй органiзацiї, де працюєте?
• яким є Ваше матерiальне становище?
• якими тепер є Вашi плани на майбутнє?
Далi проводиться обговорення тих образiв, якi вдалося уявити учасникам тренiнгу. Необхiдно прагнути надати цим образам максимальної  визначеностi, яскравостi.
 Вправа “Життєво важливі  цiлі
Обладнання: бланки  i ручки.
Мої життєві цілі
Оцінка
Найважливіші цілі

























Ведучий: Розслабтеся i спробуйте зупинити вашi думки. Вiдчуйте в головi легкiсть, прохолоду i приємну порожнечу. Не робiть нiяких зусиль, просто спостерiгайте за собою зсередини. Тепер задайте собi запитання: “Чого я хочу в цьому життi? Що для мене є найважливiшим? Якими є мої цiлi?” Не намагайтесь придумувати вiдповiдь, нехай вона прийде сама собою. Одразу запишiть її,  не оцiнюючи.  Не думайте — i вiдповiдь з’явиться сама собою.  Запишiть всi вiдповiдi, якi тiльки спадуть вам на думку.
Пiсля цього учасникам пропонується переглянути написане i, знов вiдтворивши попереднiй стан, записати в другiй графi бланка оцiнку важливостi даної цiлi (за 10-бальною шкалою).  Важливо при цьому записати першу цифру, що спала на думку, не обдумуючи її.
Далi необхiдно переписати в третю колонку три цiлi, якi отримали найбiльшу оцiнку.
Вправа  „Планування досягнення цiлей”
Процедура вправи передбачає кiлька етапiв роботи з попередньо визначеними цiлями, а саме:
1. Учасник тренiнгу визначає залежно вiд своїх уявлень пiдцiлi або етапи, необхiднi для досягнення  основної  життево важливої цiлi  (наприклад,  якщо життево важлива цiль — стати відомим  юристом, то пiдцiлi отримати диплом юриста, досягнути необхiдного рiвня компетентностi тощо).
2. Учасник тренiнгу визначає конкретнi можливостi досягнення основної цiлi (наприклад, вступ до унiверситету, робота зi спецiальною лiтературою, отримання додаткової iнформацiї, можливiсть юридичноi практики).
З. Якщо можливостi є обмеженими i їх недостатньо, щоб досягнути життєво важливої цiлi, учасник тренiнгу визначає iншi засоби досягнення цiлi, крiм наявних на даний час можливостей.
4. Наступний крок — визначення людей, що могли б допомогги i посприяти досягненню цiлей чи пiдцiлей на певному етапi. Необхiдно припустити також, як їх можна зацiкавити, щоб вони погодилися допомогги.
5. Учасник тренiнгу визначає термiн, протягом якого вiн може реально здiйснити те, що задумав. Потiм йому пропонується подумати над тим, як збiльшити темп досягнення запланованого.
У процесi виконання вправи усвiдомлюються прiоритети, вибудовується iєрархiя бажань i планiв, конкретизуються уявлення щодо найближчих перспектив.
Вправа  “Налаштуйся на успiх”
Обладнання: музичний супровiд.
Ведучий пропонує учасникам тренiнгу заплющити очi, розслабитися i уявити себе на березi моря.
“Ви бачите, як хвилi з шерхотом набiгають на пiщаний берег. Великi, сильнi хвилi з бурунами бiлої пiни. Ви вiдчуваєте розкутiсть i силу морських хвиль. Вдихаєте свiже повiтря... i вiдчуваєте, що i Вас наповнює сила i могутнiсть. Разом з цим з’являється неясне вiдчутгя радостi.
Ви знаете, що успiх — поряд. Успiх — Ваш. Вам доведеться багато працювати, долати складнощi. i все одно Вам радiсно йти шляхом успiху. Ви обов’язково досягнете його. Вiдчуйте ще раз дихання  успiху — Вашого успiху. Вiдчуйте знов почуття радостi, впевненостi i сили.”

за матеріалами психологічних видань;
- журнал "Практична психологія та соціальна робота"
-газета "Психолог"

Комментариев нет:

Отправить комментарий